Серпень місяць – найщедріший з всіх місяців у році, котрий у народі раніше називали "густоїд", "густар", "прибериха-припасиха", а ще – "зорів". Напевно, за яскраві вечірні і вранішні зорі.
В цей час найкраще видно вірний козацький дороговказ – Чумацький Шлях. Парує туман над лісом – пора йти по гриби. На пасіках качали мед. Звідси "серпень-медовик" і народна мудрість: "Багатий, як серпневий стільник".
Найголовніша турбота місяця – без втрат завершити жнива, дати лад врожаю. У народі говорили: що у цей час збереш, з тим і зиму проведеш.
У серпні селянину відпочивати ніколи: треба косити, возити, орати і сіяти. Бо на порі збирання інших культур, оранка на зяб, сівба озимини. Тому й іменують місяць серпень вінцем року.
У серпні, кажуть, до обіду літо, а після – осінь. Вона потроху починає нагадувати про себе. Коротшає день, вранці клубочаться густі тумани, падають рясні роси. Відсиріло з обіду підсохле сіно – збереться на дощ. Хмарного дня ластівки літають високо в небі – цієї доби буде гроза.
