Конвенція ООН про права дитини

Конвенція ООН про права дитини – це угода між країнами, а також найдосконаліший міжнародний документ, що захищає права дітей. У ній прописано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Конвенція була прийнята та відкрита для підписання та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей особливий документ було ратифіковано 191 країною світу. Конвенція ООН про права дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в перший же рік своєї незалежності. В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими зако­нами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини, щоб кожна дитина почувала себе захищеним законом повноцінним членом суспільства. Конвенція про права дитини закріплює положення про те, що права дитини не можуть бути обмежені ні за кольором шкіри, ні за релігією, національним чи майновим станом, ні за станом здоров’я, ні за походженням. Про це йдеться в статті 2 Конвенції. Згідно зі статтею 6 даної Конвенції кожна дитина має право на життя. Це підтверджує і стаття 27 Конституції. Згідно з Конвенцією про права дитини діти мають права на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки. Ніхто не може розлучити дитину з батьками за винятком тих випадків, коли таке розлучення здійснюється в інтересах дитини. Відповідно до Конвенції дитина має право вільно висловлювати свої думки, але здійснення цього права може зазнавати певних обмежень, якщо мова йде про повагу прав та репутації інших осіб. Ваша мета – знати, визначити і зайняти своє місце у суспільстві. Ви – частинка суспільства, і наскільки гармонійним буде співіснування залежить, переважно, від вас як особистості. Однак запам’ятайте: поряд з вами живуть люди, які також мають права. Тому реалізувати свої права, не порушуючи при цьому прав і інтересів інших, – це своєрідне мистецтво. Найважливішими для людини та суспільства відносини, упорядковані нормами права, тобто нормами, записаними в законах. Знати свої права – значить наполовину володіти ними. Кожна дитина має право: - на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку; - на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування; - на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд; - на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання; - на захист від будь-якого покарання; - на захист від сексуальних домагань; - на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення; - на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя; - на свободу думки, совісті, віросповідання; - на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції. Коли права дитини порушуються: Коли не гарантована її безпека для життя та здоров’я. Коли її потреби ігноруються. Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження. Коли порушується недоторканність дитини. Коли дитину ізолюють. Коли дитину залякують. Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення. Коли вона не може вільно висловлювати свої думки .й почуття. Коли її особисті речі не є недоторканними. Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами. Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей. Незнання закону не звільняє від відповідальності, отже знай: Якщо ти малолітній правопорушник, то тобі та твоїм батькам доведеться нести відповідальність, передбачену Законом. До 11 років дитина неосудна, але за її вчинки відповідають батьки, вони можуть бути оштрафовані або змушені відшкодувати заподіяні дитиною збитки. Бездоглядну дитину віком до 15 років після встановлення її особи та всіх обставин, що призвели до бездоглядності, відповідні органи передають на виховання спеціально призначеним опікунам або до відповідних виховних закладів Підлітки у віці від 15 до 18 років можуть бути віддані під нагляд піклувальників або до відповідних виховних закладів Неповнолітні віком від 11 до 18 років можуть бути притягнуті до відповідальності за неналежну поведінку (систематичне ухилення від навчання та праці, бродяжництво, жебрацтво, дрібні злочини тощо) й направлені за вироком суду чи за рішення уповноважених служб у справах неповнолітніх на перевиховання до спеціальної школи Закон установлює кримінальну відповідальність за протиправні дії з 16 років. Неповнолітні, яким на момент вчинення тяжкого злочину (вбивства, зґвалтування, грабежу, злісного хуліганства тощо) виповнилося 14 років, можуть бути за вироком суду позбавлені волі строком до 10 років з відбуванням покарання у виховно-трудовій колонії Якщо заподіяний злочин не становить великої небезпеки для суспільства, до неповнолітнього можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру. Пам’ятайте! Ваші права будуть поважати інші, якщо ви самі будете поважати права інших.

Весняні канікули 2026

Цьогорічні весняні канікули тривають з 30 березня по 5 квітня включно.

Права учнів у школі та суспільстві

Конвенція ООН про права дитини Основні права дитини закріплені Конвенцією ООН про права дитини (прийнята 20 листопада 1989 року. Україна приєдналась до Конвенції у 1991 році). Відповідно до ст. 1 Конвенції про права дитини, дитиною вважається кожна людина до досягнення нею 18 років. Ця ж норма права прописана і у Конституції України. Дитина, як і кожна людська істота, від народження має права людини. Але вона повинна мати ще й додаткові, особливі права. Це зумовлено її фізичною, розумовою, соціальною, моральною та духовною незрілістю. І для того, щоб дитина стала зрілою людиною у всіх відношеннях, їй необхідно мати певні спеціальні можливості. Отже, права дитини – це певні спеціальні можливості, які необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості.

Там, де права, там і відповідальнісь

Принцип «там, де права, там і відповідальність» означає нерозривний зв'язок між користуванням свободами та виконанням обов'язків. Усвідомлення прав людини передбачає повагу до прав інших, а порушення встановлених норм тягне за собою юридичну (кримінальну, адміністративну) або моральну відповідальність перед суспільством та державою. Основні аспекти взаємозв'язку прав та відповідальності: Межі прав: Права однієї особи закінчуються там, де розпочинаються права іншої людини. Відповідальність держави: Відповідно до Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а забезпечення прав є її головним обов'язком. Соціальна відповідальність: Користуючись правами (наприклад, свободою слова, правом на освіту), індивід має виконувати обов'язки (дотримуватися законів, поважати права інших). Юридична відповідальність: Включає конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність за порушення прав інших осіб.

СВЯТО ВЕСНИ, КРАСИ ТА ЖІНОЧНОСТІ

СВЯТО ВЕСНИ, КРАСИ ТА ЖІНОЧНОСТІ: СПРАВЖНЯ ІСТОРІЯ 8 БЕРЕЗНЯ У середині XIX століття у багатьох країнах почали проходити марші жінок, до яких долучалися співробітниці різних підприємств з вимогою надання рівних умов праці з чоловіками. Ключова передумова для 8 березня – мітинг у Нью-Йорку в 1909 році, коли жінки вимагали на вулицях виборчого права та скорочення робочого дня з 16 години до 10. Вже у 1910 році у США почали святкувати Національний жіночий день.

Ці події привернули увагу Цеткін, яка під час зустрічі соціал-демократів у Копенгагені (Данія) сказала, що це свято має відзначати увесь світ. На її думку, у цей день жінки мали виходити на вулиці та публічно заявляти про те, що їх не влаштовує. 8 березня у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Першочерговою суттю цього дня є виокремлення права жінок і привернення уваги до важливих питань, як-то гендерна рівність, сексизм, насильство щодо жінок та репродуктивні права Вже за рік Міжнародний жіночий день почали відзначати європейські країни, де згодом багато держав надали жінкам виборче право. Однак час йшов і це свято стало у свідомості багатьох людей днем краси, кохання, жіночності та весни.

Восьме березня - це традиційне свято весни, коли чоловік може зробити приємний подарунок свій коханій дружині, закоханий хлопець - сюрприз для дівчини, діти - порадувати маму, а внуки - бабусю. Свято краси, любові та ніжності відзначають усі українці. Найбільше квітів, мабуть, отримують одночасно жінки та дівчата саме у цей день.

14 березня в Україні відзначають День Українського добровольця

День українського добровольця — свято на честь українських добровольців, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

10 березня - День Державного Гімну України

10 березня в нашій державі відзначають День Державного Гімну України. Це свято було затверджене 7 грудня 2021 року Кабінетом Міністрів України. Сьогодні його впізнають і шанують в усьому світі. Гімн – наш символ незалежності, свободи, волелюбності, незламності, віри та надії. Це душа української нації. Сьогодні він, як Прапор і Герб, об’єднує українців у боротьбі з російським агресором.

Саме 10 березня 1865 року в польському місті Перемишль вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Офіційно його музичну редакцію було прийнято Верховною Радою України. Історія створення українського гімну сягає осені 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Платонович Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу. У перекладі з грецької мови гімн означає «святкова пісня» і є одним із символів будь-якої держави, ідентифікуючи її на міжнародних зібраннях, форумах, спортивних змаганнях. Ми знаємо, що Гімн лунатиме всією Україною і в день Перемоги над ворогом.